Словаччина дедалі більше покладається на іноземну робочу силу для підтримки національної економіки. Станом на березень 2026 року в країні офіційно працюють майже 150 тисяч іноземців, що становить понад 6% від загальної кількості робочої сили. Аналітики наголошують, що без залучення мігрантів багато галузей опинилися б під загрозою через старіння місцевого населення та масовий виїзд молодих словаків за кордон.
Україна впевнено тримає першість у структурі трудової міграції ще з 2019 року. На сьогодні українці складають 38% від усіх працюючих іноземців та половину від тих, хто прибув із країн поза межами Європейського Союзу. З початку повномасштабного вторгнення кількість українських працівників на словацькому ринку зросла у 2,5 раза.
Проте статистика фіксує і нові тренди:
Індія посіла друге місце з часткою 7%, випередивши Сербію.
Активно зростає присутність вихідців із Південно-Східної Азії, зокрема В'єтнаму, Непалу та Філіппін.
Вагому групу (12%) складають представники пострадянських країн, де лідером став Узбекистан.
Приплив працівників із країн ЄС припинився, оскільки вони віддають перевагу державам із вищим рівнем зарплат.
Трудова міграція приносить Словаччині відчутні економічні вигоди. Залучення кваліфікованих кадрів не лише допомагає компаніям заповнювати вакансії, а й сприяє зростанню ВВП, збільшенню податкових надходжень та забезпечує стабільність соціальної системи в умовах демографічної кризи.
Попри це, Словаччина все ще має один із найнижчих рівнів інтеграції іноземців у ЄС. Експерти IFP застерігають: щоб люди не лише працювали, а й залишалися жити в країні довгостроково, необхідно терміново усувати бюрократичні бар'єри, покращувати доступ до освіти, житла та мовних курсів, а також гарантувати справедливі умови праці.
