Велике дослідження в Journal of Mental Health порівняло психічний стан українців, які залишилися вдома, з тими, хто живе за кордоном. Результати руйнують популярну ілюзію, ніби кордон автоматично означає спокій. У вибірку увійшли 7065 людей, з них майже 300 перебували поза Україною. Після статистичного зіставлення за статтю, віком і рівнем воєнного досвіду вийшло 235 пар для чистого порівняння.
Дослідники вимірювали симптоми ПТСР, моральну травму (порушення довіри й совісті), руйнування базових переконань про справедливість світу, а також посттравматичне зростання і знецінення. Якщо в цих описах ви впізнаєте себе чи близьких, за посиланням можна знайти спеціаліста з психологічної підтримки.
Що показало порівняння
В українців, які живуть за кордоном, виявили стійко гірші показники майже за всіма шкалами. Згідно з оглядом дослідження, у групі «закордонних» учасників зафіксували:
Вищі всі кластери симптомів ПТСР і більшу загальну тяжкість стану, із помітно більшою кількістю випадків «ймовірного ПТСР».
Сильніше руйнування базових переконань про світ як безпечне й передбачуване місце.
Більше моральної травми: сором і підірвана довіра до людей.
Вище знецінення (depreciation), тобто відчуття, що життя втратило сенс.
Головний висновок авторів прямолінійний: фізична відстань від фронту не зупиняє психологічний вплив війни.
Єдиний світлий пункт: шкала «нові можливості» у посттравматичному зростанні за кордоном трохи вища. Відкритість до нового зберігається, навіть коли всередині важко.
Інші дослідження кажуть те саме
Висновки нової роботи добре вкладаються в те, що вже відомо з інших країн. Опитування українських біженців у Польщі показало, що 47,5% мають симптоми, які вказують на ймовірний ПТСР. Причому причиною називають не лише воєнний досвід, а й післяміграційні стресори: дискримінацію та втрату контролю над власним життям.
Порівняння українців у Швейцарії з тими, хто в Україні, дало ще промовистішу картину: психічний стан біженців у Цюриху виявився дуже схожим на стан мешканців південно-східних і центральних областей України, тобто тих, що найбільше постраждали від бойових дій.
А звіт Міжнародної організації з міграції показує, що саме переміщення пов'язане з найгіршими показниками: симптоми депресії мали 50% внутрішньо переміщених осіб проти 35% тих, хто не залишав свій дім. Серед безробітних ризик депресії сягав 54%.
Чому за кордоном буває важче
Дослідники виділяють кілька факторів, які накладаються на воєнну травму:
Постійне хвилювання за рідних. Дослідження українців у Норвегії виявило, що ті, хто не має близьких родичів в Україні, почуваються краще. Хвилювання за тих, хто лишився в небезпеці, — потужний щоденний стресор.
Економічна нестабільність. Безробіття та фінансова невизначеність стабільно корелюють з погіршенням психічного стану; люди зі стабільною роботою повідомляють про менше проблем.
Сама адаптація. Мовний і культурний бар'єр, невизначеність статусу, необхідність будувати життя з нуля — це додаткове навантаження, навіть якщо людина стресостійка.
Групи ризику. Кілька досліджень узгоджено показують, що жінки та молоді люди приблизно до 30-40 років частіше скаржаться на тривожність і депресію.
Що з цим робити
Найтривожніша цифра стосується допомоги: за даними ВООЗ, до 70% українців мали симптоми тривоги чи депресії, але лише близько 20% зверталися по фахову підтримку. Водночас третина людей з високим ризиком депресії самі називали психологічну допомогу потрібною, просто не доходили до неї.
Варто нагадати: це огляд дослідження, а не клінічна порада. Але якщо в описаних симптомах — втраті сенсу, порушеній довірі, постійній тривозі — ви впізнаєте себе, це привід не чекати, поки «саме мине». Психологічна підтримка для людей зі статусом dočasné útočisko (тимчасовий притулок) у Словаччині доступна, у тому числі українською мовою через гуманітарні організації.
